Пам’ятник королеві Ядвізі в Микуличині
Гуцульщина – це своєрідний край, яким цікавляться здавна широкі верстви населення України, а також науковці та туристи багатьох зарубіжних країн. Екзотичні ландшафти, цілющі джерела, давня і цікава історія краю, збережені культурні пам’ятки минулого є привабливі для туристів, які відвідують карпатський край у всі пори року.
В різні часи гуцули були громадянами певних іноземних держав, тут починалась не одна битва, багато будівель, пам’ятників і поховань зникли назавжди. На ті, які уціліли до нашого часу варто подивитися крізь призму історії.
Село Микуличин Яремчанської міської ради (зараз Івано-Франківської області), крім чарівної карпатської природи, здавна славилося гостинністю місцевих жителів, добротними віллами і пансіонатами. Як відзначив Т Добровольський (1), приблизно в 1904 році професор Львівської Політехніки, архітектор Тадеуш Обмінський започаткував на терені Гуцульщини стиль Закопанський, пристосувавши його до певної мотивації українського будівництва. До найцікавіших і найкращих праць архітектурних належить вілла Я. Богуцького в Микуличині (2)
В 1930 роках ХХ століття нові вілли і пансіонати, починаючи від села Дора і до Ворохти вздовж річки Прут, виростали “як гриби після дощу”.
Приватні особи, а також професійні об’єднання, будували оселі для своїх членів, щоб дати нагоду добре провести відпочинок та оздоровитися. Те ж стосувалося і студентів. Зокрема Станіславська чоловіча гімназія мала свою відпочинкову оселю в селі Ямні, що біля Яремчі, товариство єврейських студентів збудувало будинок відпочинку в селі Ворохті. Дерев’яний двоповерховий ошатний будинок в центрі Микуличина було зведено для польських студентів. Зображення цього академічного санаторію поміщено в книзі “Микуличин до 590 річчя заснування”. На жаль, цей санаторій був знищений в часі Другої світової війни.
До 20 травня 1938 року в подвір’ї санаторію академічного в Микуличині встановлений пам’ятник опікунці студентства королеві Ядвізі. Скупі дані з Енциклопедії популярної PWN (4) засвідчують “Ядвіга ( біля 1374 – 1399), королева польська від 1384, дочка Людовіка Великого, від1386 – дружина Владислава Ягайла. В 1387 році прилучила землі галицькі до Польщі. Спричинилася до відновлення “Краківської Академії”. Є дані, що макет пам’ятника в Микуличині зробила Яніна Петрі Прцібульська.
Скульптуру королеві Ядвізі встановлено на високому постаменті. В лівій руці вона тримає макет краківського Ягелонського університету, Праву руку скульптури (в якій за одними відомостями була чаша, за іншими – розп’яття) в 1946 році пострілом зруйнував червоноармієць. Пізніше, як свідчила Анна Мотрук, вчителька – росіянка, до помешкання якої прилягає територія колишнього санаторію, військові намагались знищити скульптуру цілковито. Однак, мужня жінка твердила, що це пам’ятник не Ядвізі і не Діві Марії, а тільки грецькій богині Афродіті. Відповідальний комісар зажадав підтвердження з Москви (5)
І Микуличинська вчителька написала в ЦК КПРС звідки отримала рятівний вердикт: “комуністи дуже шанують стародавнє мистецтво”. Таким чином скульптуру було врятовано.
Щоб менше привертати увагу, а це скульптурне зображення покровительки студентства розташоване обабіч шосе міжобласного сполучення Івано-Франківськ – Ужгород, Анна Мотрук обсадила пам’ятник високими деревами (явір). В часі незалежної України, дерева були зрізані, так як на скульптуру падало листя і з гілок стікала вода. Зараз цей унікальний пам’ятник, до якого приходять сотні туристів, потребує негайної допомоги. Перш за все необхідно почистити скульптуру, підмурувати постамент. Можливо, першим кроком до збереження, повинно стати внесення цієї скульптури до державного реєстру культурної спадщини
