З історії створення товариства «Січ» в Микуличині
Історія – це пам'ять людського суспільства, його свідомість і совість, засіб виховання молодого покоління. В радянський час історія створення товариства «Січ» замовчувалася. Пожежно-руханкові товариства «Січ» стали ядром Українських Січових Стрільців, які мужньо воювали з ворогами України.
Засновником і організатором товариства «Січ» і згодом товариства Українські Січові Стрільці був відомий публіцист, видавець, діяч радикальної партії, адвокат Кирило Трильовський (1864 – 1941 рр.). Перше товариства «Січ» було засноване ним в 1900 році в селі Завалля Снятинського повіту на Станіславщині.
Члени «Січі» не тільки займалися спортом й готували себе до боротьби з пожежами, але й повинні були вести освітньо-культурну роботу. У Статуті Трильовський записав, що «Січі» повинні боротися з неписемністю, передплачувати часописи, купувати книжки для «Січової бібліотеки», ставити театральні вистави, створювати свій хор і оркестр. «Січ» повинна проводити боротьбу з пияцтвом, засновувати крамниці, каси, молочарні, тощо.
На початку ХХ століття осередки товариства «Січ» почали утворюватися і на Яремчанщині. Тут організаторами створення товариств були адвокат Микола Лагодинський (1866 - 1923) та Іван Семанюк (псевдонім Марко Черемшина (1847 - 1927)). Якщо в селі Дора осередок товариства «Січ» засновано 28 серпня 1905 року, а у селі Ворохта – в липні 1907 року, то в селі Микуличин такий осередок був закладений в 1904 році.
Газета «Джерело» від 27 серпня 1906 року повідомляла (Сіреджук П. З хронічки подій Гуцульщини 1906 року // Гражда. – 2005 – 2006; № 13., ст.22), що до цього товариства сьогодні належить близько 200 осіб, в тому числі і жінки. Найкращим доказом успішного розвитку Микуличинської «Січі» є закладення січовиками власного склепу-магазину мішаних товарів. Найбільший внесок зробив січовик Микола Попович який вклав в цей магазин 1800 корон і ще пообіцяв 1200 корон дати.
Другим важливим заходом Микуличинської «Січі»було проведення 12 серпня народного фестину, який дав касі осередку 40 корон чистого доходу. Після фестину відбулися загальні збори «Січі», які обрали новий склад старшин коша. Кошовим обрали І. Полатайка, осавулом – І. Григоровича, писарем – І. Кіселюка, учителем – І. Андрійкова, скарбником – Я. Тарнавського, хорунжим – М. Вередюка, сурманичем – І. Вередюка, а четарями І. Онучака, Орфенюка, Стефанюка, та П. Яремчука.
Газета «Громадський голос» 15 листопада 1907 року опублікувала замітку «Пограбування на гладкій дорозі», де розповідала про переслідування місцевою владою кушніра, кошового Микуличинської «Січі» - Івана Полатайка, якого двічі штрафували на 100 і 200 корон за те, що він без ліцензії шив людям кожухи. Справа була не в кожухах, адже кушнір двадцять років займався цим ремеслом. Тут владі необхідно було залякати кошового, щоб він розпустив місцевий кіш «Січі» і відмовився від подальшої просвітницької роботи на благо трудового люду Микуличина. Влада намагалася кинути І. Полатайка у в’язницю, але адвокат, посол австрійського парламенту М. Лагодинський врятував невинного від тюрми.
«Січовий Батько», д-р К. Трильовський неодноразово бував у селі Микуличині. Тут він проводив віча, налагоджував справи, а інколи, просто відпочивав. В пропам’ятній книзі «Січей» «Гей там на горі «Січ» іде!», виданій в 1945 році в Манітобі, Канада, є спогади К.Трильовського про Микуличин такого плану: «Вже не тямлю, чи 1901 чи наступного року приїхав до Коломиї з російської України відомий автор брошури «Самостійна Україна», Микола Міхновський. Був він на одному вічу, що я скликав до міського парку і тоді розказував мені, що – «Перевозка цеї брошури дуже добре наладнана…» Пригадую, що був він одного літа в Микуличині на Гуцульщині і тоді вибралися ми одного разу на прогульку. Треба було йти під якусь гору, а тут вже й ноги мого синка боліли і він вередувати почав. Тоді Міхновський, називаючи його «мазунчиком», взяв на рука й так виніс його аж на гору».
Саме завдяки діям активних членів осередку товариства «Січ» в Микуличині сформувалось молоде покоління патріотів. І у вирішальну мить, при створенні Легіону Українських Січових Стрільців (УСС) до його лав стали такі вихідці з Микуличина: пропуск (1895 р.н.), Іван Кіф’як – (пропуск), Іван Тарнавський (1898 р.н.), Степан Тарнавський (1899 р.н.), Юрій Коренюк (1894 р.н.), Михайло Стефанюк (1900 р.н.) та інші. В 20-х роках ХХ століття після заборони польською владою діяльності осередків «Січ» чимало микуличинців були активними членами товариства «Луг», а згодом і ОУН.
Ігор Яківчук.
Заступник голови Яремчанської міської Ради
