Людям на радість — майстерність Івана Стефанюка

Гуцульське мистецтво і традиції у творчості майстра з Микуличина

Івана Михайловича Стефанюка часто можна побачити на Гуцульських фестивалях, церковних і світських святкуваннях у традиційному автентичному строї.
Своїм прикладом він пропагує шанобливе ставлення до народних костюмів та старовинних ремесел.
В красі гір, смерекових лісів та полонин майстер черпає силу для життя і творчості.

Народився 15 лютого 1928 року в селі Микуличин у працьовитій гуцульській родині.
Його батько, січовий стрілець і музикант, прищепив любов до України та культури.
Згодом юнак навчився ремеслам від вітчима Юрія Вередюка, перейняв секрети ковальства, стельмаства та особливо — мистецтва роботи зі шкірою.

Перші кроки майстра

У 1944 році, в розпал війни, Іван Стефанюк уперше власноруч виготовив гуцульські постоли.
Його робота вражала вишуканістю силуету, чітким орнаментом і самобутнім стилем.
Це стало початком довгого шляху майстра, який присвятив життя розвитку народних ремесел.

Техніка та секрети роботи

Іван Михайлович володів унікальною методикою вичинення шкіри: використання кори смереки, просоленого житнього тіста та тривалого вимочування.
Цей процес робив матеріал міцним і довговічним.
Його вироби — це не просто побутові речі, а справжні витвори мистецтва, які могли б прикрасити музейні експозиції.

Внесок у народне мистецтво

Майстер виготовляв постоли, череси, дзюбеньки, табівки, декоровані рослинними та геометричними орнаментами.
Його творчість — це символіка гірських полонин, квітів, хрестів і «дерева життя».
Багато інструментів він створив власноруч, перетворюючи звичайні речі на мистецькі шедеври.

Життєвий шлях

Після навчання працював у лісовій промисловості, а згодом — завгоспом у школі-інтернаті в Микуличині.
Попри основну роботу, завжди знаходив час для улюбленої справи.
Його ім’я добре знане серед поціновувачів гуцульського мистецтва не лише в Україні, а й за кордоном.