Пісня — душа народу

Гуцульська музика та традиції Микуличина

Людина, як зірка, народжується у нескінченності, спалахує і дарує світло світу.
Кажуть: «Пісня — душа народу». Душу українців, а особливо гуцулів, найяскравіше розкриває музика.
Вона починається там, де закінчуються слова, і зрозуміла кожному без перекладу.

Гуцульська земля — колиска музикантів

Карпатська земля багата природними талантами — гуцульськими музиками.
Жодне весілля, забава чи свято не обходиться без живої музики.
Вона лине понад гори, звори й полонини, наповнюючи серця радістю і єднаючи громаду.

Славетні музиканти Микуличина

У 1950–1960-х роках славився ансамбль троїстих музик під керівництвом
Дмитра Юрійовича Захарчука, який грав на скрипці. Його діти продовжили традицію —
донька опанувала цимбали, син — бубон. Їхня капела з присілка Заголиця дарувала людям свято на весіллях і вечорницях.

На Хижках діяла капела під керівництвом Федорчука Михайла («Карабушка»).
У складі грали:
• Сорохманюк Юрій (цимбали),
• Сорохманюк Юрій Дмитрович (сопілка),
• Сорохманюк Михайло (бубон),
• Сорич Іван (сопілка).

Відомою була також капела Василя Мотрука з участка Підліснів.
Сам він грав на скрипці, його сини — на цимбалах і бубні, а сусід Петро Петращук — на сопілці.
Вони активно виступали у будинку «Просвіта», вигравали конкурси та навіть записали власну платівку мелодій.

Своєрідною була й сім’я Мочерняків: батько Петро грав на скрипці, сини — на цимбалах, бубні й сопілці.
Їхня музика супроводжувала виступи вчительського колективу школи села Микуличин.

Музика сьогодні

І нині можна почути живі гуцульські мелодії. Капела Івана Турчиняка виступала навіть у Києві перед почесними гостями.
Сам керівник грав на баяні, Якуб’як Іван — на скрипці, Мотрук Василь — на цимбалах, Виксюк Іван — на сопілці,
Тодорук Іван Васильович — на бубні. Їхні виступи і сьогодні прикрашають весілля та свята в ресторані «Гуцульщина» і в будинку «Просвіта».