Монастир сестер служебниць у Микуличині
До історії монастиря
Метою сестер було:
- • опіка над дітьми з бідних гуцульських родин
- • виховання сиріт у християнському дусі
- • духовна та матеріальна допомога місцевим мешканцям
- • надання медичної допомоги
Настоятельки та діяльність
Однією з перших настоятельок була Юлія-Анастасія Пастернак (сестра Сотра, 1894 р.н.), яка за власні кошти придбала землю та худобу для монастиря.
Сестри вели господарство, займалися квіткарством, садівництвом, передавали гуцулам досвід європейського господарювання.
«У Микуличині, серед гуцульських гір, був зведений імпозантний санаторій для хворих сестер і кілька вілл для світських літників, які щороку приїздили відновлювати сили».
Монастир як духовний і культурний центр
Монастир часто відвідував владика Григорій Хомишин. Він сприяв будівництву шкіл, сиротинців та церков по всій Галичині.
Місцеві діти називали його «святим Миколаєм», адже він завжди приносив подарунки.
На літній відпочинок у дерев’яних віллах монастиря приїжджали священики з різних куточків Галичини, семінаристи та світські діячі.
Тут побували і професор пасторального богослов’я о. Авксентій Бойчук, і багато знаних людей.
У монастирській каплиці, збудованій коштом владики, зберігалися справжні шедеври — вишиті обруси, різьблені престоли, ліхтарі.
Це був своєрідний «музей української культури», який відвідували навіть гості з-за кордону.
Випробування війни та радянських часів
Під час Другої світової війни сестри допомагали мешканцям Микуличина, роздавали їжу та продукти.
У 1944 році через бойові дії вони змушені були залишити монастир. Повернувшись, застали все зруйнованим.
У 1946 році на господарстві залишилося лише кілька курей. Радянська влада проводила активну антирелігійну політику,
монастир ліквідували, а приміщення передали школі-інтернату. Каплицю та релігійні атрибути було знищено.
Пам’ять і спадщина
Попри ліквідацію монастиря, пам’ять про сестер-подвижниць збереглася. Відомі імена настоятельок та сестер, які віддано служили Богові й людям:
- • Броніслава Мацієвич (сестра Єлисея, 1891 р.н.)
- • Марія Маєрська (сестра Ювеналія, 1910 р.н.)
- • Ольга Дацьків (сестра Віра, 1905 р.н.)
Сьогодні відновити монастир у первісному вигляді не вдалося, але його історія нагадує про жертовність, служіння і духовну силу,
що формували життя гуцульської громади.
Історія та значення монастиря Сестер Служебниць у Микуличині
Монастир Сестер Служебниць у Микуличині має особливе значення для історії Карпатського краю.
Він став духовним, культурним і соціальним центром, де поєднувалися молитва, праця та допомога людям.
Сестри не лише виховували дітей, опікувалися сиротами, а й передавали гуцулам нові знання про господарство,
культуру і медицину. Їхня праця залишила глибокий слід у житті місцевої громади.
Важливо, що монастир у Микуличині був місцем відпочинку і духовного збагачення для багатьох відомих діячів
того часу. Тут відбувалися культурні зустрічі, навчання та богослужіння, які мали величезне значення для розвитку
української церкви та збереження традицій. Саме завдяки діяльності Сестер Служебниць поширювалася освіта серед
дітей гірських сіл, а також утверджувалися християнські цінності.
Попри складні випробування війни та радянського режиму, пам’ять про цей монастир живе.
Сьогодні історія Сестер Служебниць у Микуличині цікавить не лише місцевих мешканців,
а й туристів, які приїжджають у Карпати, щоб дізнатися більше про духовну спадщину краю.
Це місце стало важливою частиною культурного туризму, адже поєднує історію, архітектуру та народні традиції
Гуцульщини. Відвідавши Микуличин, можна відчути справжній дух минулих епох і зрозуміти, чому монастир залишився
символом духовності та служіння людям.
